Про маму

Не за хотінням слухаєм батьків,

А за велінням серця і любові,

І навіть з плином лебедів-років

Ці почуття для нас не будуть нові.

І хай нас розділяли б береги,

Завжди, повірте, буду пам’ятати

Ці руки, очі, голос дорогий

І твоє серце, здатне вболівати!

Так, я  з тобою, матінко моя,

Душею, серцем, потягом нестримним.

Для мене ти і небо, і земля,

      І сонце, що в небесній сині лине.

                  Сказати це – нічого не сказать.

                         Слова безсилі висловить, одначе,

                         Ці руки хай не будуть втоми знать,

                                                                          Ці очі хай ніколи не заплачуть!

                                                         Кирилець Ярослав

Моя Батьківщина 

Ось тут шумлять собі величні

Дрімучі пущі і ліси.

Під крони відпочити кличуть,

Для добрих діл набратись сил.

Селянський спокій навівають

Любов й повагу до життя,

Лише одного не прощають,

Коли лишаєш там сміття.

А тут степи, краї рівнині:

Два горизонти чистоти

Крізь ковилу, немов крізь хвилі,

Так просто хочеться плисти.

Степи, овіяні вітрами –

Відкритий простір навкруги.

Тут "людоловів" відганяли

Славетні предки – козаки!

А ще є ріки, що їх живлять

Ключі – джерела і струмки:

Степові по рівнинах линуть,

Шалено гуркотять гірські.

Дідусь Дніпро тут головніший,

тримає міцно береги.

Він серед рік є наймудріший,

Багато бачив за віки.

Тут гори древні і стрімчасті,

Що підпирають височінь.

Глибокі корені скелясті

Зібрали пам'ять поколінь.

Моря – блакитнії перлини,

Спокійно та безпечно тут,

  Щорік до нас на відпочинок

З’їжджаються з усіх-усюд.

Побачити   вкраїнське диво,

Забуть про все, що серце мучить

                                                Бажаю всім , хто любить мило

Живий і добрий край квітучий!

                                      Кирилець Ярослав